Центр Курбаса, як центр скандалів?

Центр Курбаса чи центр скандалів?

Юні дівчатка проходять практику і вчаться писати матеріали в журналі “Музеї України”. Перший-другий курс журналістів університету “Україна”. 31 студент. Відповідно – повна творча свобода і можливості експериментів. На те вона і є перша практика!

Були в УНІАН, Перший національний, Українське радіо, Радіо “Свобода”, Плюси, газети, телекомпанії, радіостанції… Тренінги, пресухи, виїзди і чомусь скандали.

Європейський стандарт, якого майже ніколи не дотримується наша редакція – дати слово всім сторонам конфлікту. В зоні АТО – те викликає сміх. Ми завжди притримуємося лише своєї точки зору, маючи на увазі всі інші.

Особисто мене мало цікавить зарплатний конфлікт у якомусь напівабстрактному Центрі К.Що, втім, має цілком конкретне бюджетне фінансування, роздутий штат і фактичне нульове значення для української культури. Якби вони існували на самоокупності, чи були б грантожерами, питань би не було. А так, набігає щось схоже на масштабну комплексну перевірку… І наслідки будуть сумними… Ви ж самі цього хотіли, правда? Там буде повноцінна кримінальна справа – з юристами порадьтеся, бо мені вже Вас жаль…

Якщо так бездарно, “з понтами”,  привертаєте увагу контролюючих органів, будучи фінансовими “рабами” Мінкульту, пишучи гнівні відповіді студенткам, намагаючись змінити бюджет, що має силу Закону, принижуючи Міністра культури… Ну-ну… Ви думаєте, улюблений музейний сайт екс-міністра Кулиняка Вас захистить?! Наївні! Але, спробуйте!

Нервова реакція на пробний матеріал неповнолітньої студентки це лише підтверджує.

Коли людям нічого робити, вони пишуть цілі статті на короткий коментар неповнолітньої студентки. А щось реальне робити не пробували? Самі дивіться…

14262399331661“За коментарем я звернулася до керівника нашої журналістської практики, редактора журналу “Музеї України” Віктора Тригуба. Ось що він написав:

-Ці дрібні скандальчики вже якось і не дивують! У Центрі є аж 97 штатних посад. Половину (!) із них становить адміністративно-господарський персонал. Творчі працівники складають 36% штату. А власне, науковці, – лише 14%. В цьому суть! – зазначив Віктор Тригуб, – Ми третій рік працюємо в Першій-Третій лініях оборони зони АТО на Донеччині. Постійно буваємо у закладах культури, над дахами яких БУКВАЛЬНО свистять кулі і снаряди, а під вікнами вибухають міни. Більшість з тих мужніх людей навіть не чули, що існує такий “потужний науковий Центр”! А про конкретні проекти реалізовані тими неробами у прифронтовій зоні, я особисто дуже спрагло хочу прочитати! То чергова дармоїдська “канторка”. Три волонтера журналу “Музеї України”, без державного фінансування, за воєнні роки, спромоглися організувати у небезпечній прифронтовій зоні, в режимі постійної терористичної загрози, понад 100 акцій і виставок! При тому, що музеям ПОДАРОВАНО виставкові комплекти патріотичних плакатів! А 97 нахабних бюджетососів спромоглися лише на дешевий піар-пук, і то, лише тоді, коли виникла загроза їх зарплатам. Йде війна!

У цій ситуації повністю підтримую Міністра Євгена Нищука, якого особисто і його команду, ми часто гостро критикуємо. Бюджетососів час “зачистити” і примусити працювати! Тут ми повністю на стороні Мінкульту!

Як перший крок рекомендую тим “видатним науковим світочам” НЕГАЙНО методологічно допомогти розбомбленим музеям Мар`їнки  і хоча б Новомихайлівки… Чи Сартани, Авдіївки… Побути в зоні ураження артилерії, проїхатися дорогами, пристріляними снайперами, підтримати співробітників прифронтових закладів культури власним прикладом.

Але, на такий ВЧИНОК, вони, як мені здається, просто НЕ ЗДАТНІ! Може я помиляюся? То доведіть!

http://museum-ukraine.org.ua/?p=9744

Ось таке дослідження анатомії скандалу вийшло. А може ця історія і не варта такої уваги преси?”

Почнемо з Куликовської битви – нахабна “атветка”. Хто писав?:

“1.Люди Центру Леся Курбаса 90 діб стояли на Майдані, а співробітники (науковці і актори)  постійно виїжджали і виїздять з виставами і з дослідницькими програмами підтримки бійців: у Сєвєродонецьк, Старобєшево, Маріуполь, Широкіно та ін. Не кажучи вже про волонтерство.

  1. Ми працюємо за 900-2300 грн (!) в місяць, і це – коли дають зарплату. А працюють тут кандидати і доктори наук найвищої кваліфікації. Статутна діяльність взагалі ніколи не фінансувалась. А наш жорсткий бунт проти влади регіоналів призвів до фінансування нас на 30%… Так  залишилось і за демократичної влади.

Ви маєте знати те, про що дозволяєте собі говорити – інакше гріш ціна такій честі. Знати – тим більше, що це так просто: достатньо зазирнути на сайт, в Каталог, перегорнути хоч одну з наших далеко не стереотипних книжок та монографій, багато з яких представляють новітні європейські наукові підходи чи вперше в незалежній Україні  представляють за новітніми методологіями нашу культуру й Історію, а їх понад 56; познайомитись з понад 140 виставами і перформенсами; 26 міжнародними конференціями; познайомитись з  нашими кінопроектами і кінофестивалем «Європейський експрес»; з принципово новими, авторськими  підходами до актора і режисера; з пошуковою майбутньою мовою театру, яку успішно розробляє Центр, що визнано багатьма країнами  (співпрацюємо з 30 країнами). З культурологічними проектами.  Щорічне унікальне ВАКівське видання «Курбасівські читання» не випадково присутнє у провідних книгосховищах і бібліотеках (наприклад, у Бібліотеці Конгресу США).

Ми повернули у  світовий  науковий і культурний контекст імя Леся Курбаса, Миколи Куліша та ін. діячів Розстріляного Відродження.

Унікальною науковою подією стало ініціювання Центром нового напряму у гуманітарній науці, зокрема, у мистецтвознавстві – синергетики художньої культури, чи ширше – нелінійного мистецтвознавства.  Напрям підтримано визначними українськими науковцями і науковцями кількох країн. Вийшло 5 монографій з нового напряму.

Ми розпочали співпрацю з найавторитетнішою світовою науковою і наукометричною  базою – Scopus і Tohmson Reuters.

Одне слово – Центр Леся Курбаса – ІННОВАЦІЙНИЙ. Нам немає потреби формувати його за старими матрицями – тому така, а не інакша кількість тих чи тих співробітників, але кожна людина у нас має коефіцієнт 4, інакше – працює за чотирьох, і обов’язково сполучає у своєму функціоналі кілька професій.

       І, нарешті, хочу сказати ще про одну унікальну оцінку досягнень Центру Леся Курбаса. Центр – єдиний серед українських наукових установ – одержав в режимі європейського незалежного on-line-тестування  найвищу оцінку – категорію А (2012). Це означає визнання Центру  «найвищим експертом» не лише в галузі культури, а «у державній політиці країни» і спричинює  «рекомендацію додаткового фінансування з Бюджету країни».

Повторюю – немає в Україні іншої гуманітарної  наукової  установи, якій надано такого статусу. І не було за всю історію незалежності.

               Завдяки визнанню креативності діяльності  Центру наші науковці і митці присутні у національних та світових Енциклопедіях і Довідниках (США, Франції, Швейцарії та ін.). Мають найвищі нагороди та номінації (як приклад назву номінацію, вперше в Україні, Міжнародної премії КІОТО – аналога Нобелівської).

Роботи науковців Центру перекладені 33 мовами світу… Це – не все…

Іде знищення саме такої унікальної установи. Установи, яку засновували кращі українці-патріоти, які все життя боролись за її незалежність, – Вячеслав Чорновіл і Лесь Танюк з побратимами…

І Ви, не знаючи НІЧОГО про те, про що зобов’язані знати, якщо ризикуєте говорити на цю тему, – мали би вибачитись перед людьми, які давно і щоденно працюють високо професійно на найскладнішій ниві інтелектуальної діяльності – на ниві науки, яку зараз знищують. Працюють практично як волонтери.  Їх мораль – це звичайна мораль патріота.  Я назвала сьогоднішні безпрецедентні події  гуманітарною  ґібридною  війною проти науки і культури.  А це – найкреативніші і найкрихкіші системи життєзабезпечення країни і, передусім, – її безпеки.  Демонтаж країни завжди  починається з руйнації науки і культури.

          А Ви стаєте – хоч як це дивно – по той бік барикад, з якого якраз їх і розстрілюють… Не знаю, як у Вас з мораллю наодинці із собою…

Н. Корнієнко-Танюк,

засновник і директор Центру Леся Курбаса

академік, доктор наук”.

В коментах говоримо лише про фактаж. Крім того, що я давній волонтер зони АТО, де ми реально працюємо, я ще і виріс у Старобешівському районі Донеччини. І коли читаю фразу “у Сєвєродонецьк, Старобєшево, Маріуполь, Широкіно та ін. Не кажучи вже про волонтерство.”, починаю дивуватися. Коли і хто був з “канцертами” у Старобешевому? Ви хоч знаєте, що там відбувалося і як правильно назва пишеться? Спитайте у нашого арт-директора Юрія Неросліка, що мало там не загинув у 2014!!!

А що таке Широкіно Ви хоч трохи уявляєте? Які концерти! Вас туди ніхто не пусть, ботанів!!!

Якщо так нахабно брешете, хоч так нахабно не забріхуйтеся!

Це вже образа нас всіх, хто розуміє специфіку роботи у лініях оборони!

Ви що думаєте, нам важко поцікавитися у співробітників культури прифронтової Донеччини про Ваш “унікальний” центр? Поцікавилися. НІХТО не знає! Де Ви були? Що зробили? Звіт дайте!

І взагалі, порада Міністру Нищуку – панькатися з такими бюджетними паразитами нічого!

Крім безграмотних побрехеньок про концерти в Широкіному чи давно окупованому Старобешевому, їм виставити нічого.

Значить – масштабна комплексна перевірка, вивчення витрачання бюджетних коштів, повні звіти, аналіз штатного розкладу, робота в зоні АТО – документальна… А це повноцінна кримінальна справа. Як не дійшло.

А потім поговоримо ще раз.

Іншими словами – час у негайну добровільну відставку. Всім причетним просунутим “іноваційникам”.

Бюджетні раби не мають права голосу.

Хоч профспілку незалежну створили?

 

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s